Північна Корея: за завісою

Відчути себе центром дивної штучної реальності на кшталт шоу Трумана можливо, відвідавши найбільш закриту й тоталітарну країну світу – Північну Корею. Її ізольованість щодня вабить тисячі мандрівників, однак перед отриманням візи кожен турист має дати розписку-зобов’язання не публікувати у ЗМІ замітки про КНДР. Здобути достовірну інформацію про те, що ж насправді відбувається в країні, досить складно. Життя в Північній Кореї продовжує обростати міфами, а розвіяти деякі з них беруться лише найсміливіші мандрівники-блогери.

AlexinDPRK: Цього року я був у КНДР уже два рази і зняв документальний фільм про свою подорож. Якось журналістку Лізу Лінг заарештували там через те, що її сестра зняла ролик про країну. Тож тепер, коли моє відео у мережі, я не ризикну повернутися до КНДР.
Я б не радив їхати до Північної Кореї більше, ніж на тиждень. Там ти постійно перебуваєш під наглядом і маєш коритися абсурдним правилам. Наприклад, коли згортаєш газету – а на першій шпальті завжди портрет Кім Чен Ина – маєш скласти її тричі, а не двічі, аби лінія згину не проходила крізь портрет.
Існує міф, що Північна Корея не така вже й ізольована, адже на кордоні з Китаєм можна зловити сигнал китайських мобільних операторів. Однак міжміські поїздки громадян КНДР регулюються, тож дістатися до прикордонних міст можливо лише після отримання спеціального дозволу.
Також вражає соціальна нерівність. В аеропорту Пхеньяна я бачив багато чиновників та дипломатів, завішаних сумками Gucci і смартфонами HTC чи Huawei. На вулицях міста досить багато мерседесів з військовими номерними знаками. При цьому середньостатистичний громадянин країни не може дозволити собі автомобіль і не має доступу до більшості сучасних технологій.
Євгеній Коновалов: Я провів у КНДР 45 днів зі своїми друзями. До поїздки думав, що зміг би провести там хоч півроку, однак тепер моя думка змінилася – надто дикі там умови для мене. В аеропорту мене зустріли дипломати і співробітник корейської спецслужби, який переслідував нас всю дорогу. Я був у джинсах, які корейцям носити заборонено. Дозволені лише чорні і лише для жінок. Всі мобільні телефони пересічних громадян – місцевого виробника.
Зранку і ввечері по всій країні відключають воду на кілька годин – і гарячу, і холодну. Гаряча вода взагалі буває двічі чи тричі на тиждень. Кілька годин на день відсутня й електроенергія, однак лише в розетках, світло ж в цей час є. Інтернету в країні немає. Він доступний лише співробітникам посольств та мешканцям готелю в Діамантових горах. Кажуть, що в університетах і бібліотеках є інтранет, втім скористатися ним туристи не можуть.
Камер чи поліцейських на вулицях Пхеньяну немає, однак всі 45 днів перебування у КНДР за нами стежили співробітники спецслужб. Це не було очевидно, але всі були в курсі наших справ, пересувань і вчинків. Нас також попередили, що кімнати прослуховуються.
Ідеологія КНДР тисне на тебе 24 години на добу. По всьому Пхеньяну крізь гучномовці лунають патріотичні пісні. Всюди висять портрети вождів та патріотичні плакати, що закликають до війни з Америкою чи Японією. Всі охоче ходять на паради, співають пісні, носять значки з прапором чи портретами Кім Чен Ина. Щодо міфів – у багатьох ЗМІ писали, що всіх корейців змусять постригтися під Кім Чен Ина. Я впевнений на 99%, що це вигадки.
Ця поїздка для мене була мов подорож у часі: всюди дух Союзу, тільки довкола азіати і маразм міцніший.
Ельнар Мансуров: У блогах про поїздки до КНДР можна прочитати про культ особистості, заборону фотографувати з вікон автобуса і повну відсутність авто на дорогах. Однак часи змінюються, більшість фактів стає міфами. Ми от, наприклад, у Пхеньяні навіть стояли у невеличкому заторі. Більшість автомобілів – китайські. Зустрічаються також радянські УАЗи та російські Пріори. При в’їзді більше не відбирають мобільні телефони – навпаки, ви можете придбати sim-карту місцевого оператора і дзвонити додому, однак дешевше користуватися телефоном в готелі. Фотографувати воєнних, військові об’єкти, працюючих людей та місця, про які попереджує гід, все ще не можна. Решту громадян знімати можна, однак гіди радять запитувати їх дозволу. Я подорожую по світу з маскою в формі ведмежої голови, однак зробити в ній фотографію на фоні монумента двом вождям мені заборонили (крадькома я все ж зробив її). Також заборонено пародіювати пози вождів на монументі чи обрізати на фото їх частини тіла.
Бажання догодити туристам, аби зламати негативний інформаційний фон довкола КНДР, дуже помітне. Воду та електроенергію в готелях не вимикають. Харчування в готелях чудове, а північнокорейське пиво і лимонади, попри надзвичайно низьку вартість, вважаються одними з кращих у світі.
Я почувався героєм фільму про шпигунів. В мандрівках я часто записую замітки на диктофон телефону. Коли гід помітив значок мікрофону на моєму смартфоні, він запідозрив мене у записі наших бесід.
Кожен номер в готелі нібито прослуховується. Ми з другом оглянули весь номер, але нічого підозрілого не знайшли, тільки мішечки для збору вологи за портретами вождів. Ми їх викинули, а до того, висловивши критику в адресу КНДР, мій друг, про всяк випадок, підходив до портрету і, мов у рупор, казав у нього, що пожартував і йому тут дуже подобається.

Північна Корея – чудова країна з привітними мешканцями, дивовижними Діамантовими горами, чарівними озерами і шикарними пляжами. Це – остання країна минулого, відлуння холодної війни, що пережило і Берлінську стіну, і СРСР. Ніхто не знає, чи паде колись диктаторський режим, що перетворює цю країну на неповторну історичну пам’ятку, однак теоретично це може статися будь-якої миті. Встигніть. 



0 комментариев

Оставить комментарий

Связаться с нами

Напишите нам если у вас возник вопрос или предложение.

Отправляется...
Ведение блога – жизненная необходимость или дань времени. Вести онлайн дневник или блог стало очень популярным занятием. Коллективные блоги объединяют людей разных сфер деятельности и интересов. Можно также завести блог и делиться в нем интересными мыслями, своим мнением по воду тех или иных событий. Кто ведет блоги? Очень часто их ведут творческие люди: дизайнеры, фотографы, стилисты, музыканты, писатели, журналисты, звезды, а также мамы, которые спешат поделиться своим опытом в вопросах воспитания детей. Сообщество творческих людей объединяет как ценителей хендмейд изделий, так и мастеров со всего мира. Здесь часто проводятся конкурсы. Видео блоги стали набирать немыслимую популярность, в них видео блогеры делятся полезными советами, мастер-классами. Модные блоги и известные блогеры все больше интересуют СМИ, которые публикуют цитаты, мысли людей, буквально «живущих» в сети Интернет. Зачем нужны блоги? Очень часто создать блог человек решает для достижения своей цели: признание, популярность, общение и поиск работы. Современные IT технологии дают возможность все это осуществить.

Авторизация

или    

Забыли пароль?