Столичний New Year

sa_1453320668294d708edc16774fadfee94995011009

Відчуваємо аромат Нового року, коли усюди пахне мандаринами…

Бачимо кольори Нового року, коли усюди сяють різнобарвні вогники та гірлянди…

Торкаємось Нового року, коли руки так і тягнуться до зеленої красуні…

А читаємо про святкування Нового року в Україні, заглядаємо в шпаринку минулого стародавніх український традицій та дізнаємося все про цьогорічне новорічне святкування у столиці з цієї статті…

 

Сучасний Новий рік у столиці

19 грудня на Софійській площі у Києві запалили вогні на головній ялинці України. Минулого року головна ялинка вперше за останніх 60 років повернулася саме сюди, і цю традицію столична влада зберігає. Участь в запаленні вогнів на головній ялинці України взяли Святий Миколай та дружина президента Марина Порошенко.

Крім свята на Софійській та Михайлівській площах, кияни і гості столиці можуть відвідати відкритий майданчик розваг “Зимова країна” у столичному «Експоцентрі України». А на Поштовій площі до10 січня триватиме фестиваль “Європейська зима”, де всі матимуть нагоду ознайомитися з традиціями новорічних і різдвяних святкувань різних країн Європи. Тож кияни зможуть поринути в атмосферу шести європейських країн – Італії, Іспанії, Великої Британії, Німеччини, Франції і, звісно, України. Кожні два – три дні  будуть змінюватися кухня та розважальні заходи цих країн.

 

Новий рік минувшини

Наші прадіди у різний час святкували новий рік і в березні, і у вересні, і у січні – та й тепер 2 рази (1 січня – Новий рік і 14 січня  Старий). Спочатку Новий рік для наших предків був цілком весняним святом. Оскільки у всіх стародавніх народів святкування Нового року зазвичай співпадало з початком відродження природи і в основному було приурочене до березня. Отже, спочатку Новий рік українці святкували навесні. Так було до ХІІ століття…

Із прийняттям християнства на Русі почали впроваджувати візантійську систему християнського літочислення, відправною точкою якого вважалося 1 вересня 5509 р. до н.е. – день створення світу (офіційно затверджений VI Вселенським собором 681 р.).

Із впровадженням папою Григорієм XIII нової календарної системи, що одержала назву григоріанської, або «нового стилю», всі європейські народи переходять на святкування Нового року 1 січня. На терени ж України традицію святкування Нового року 1 січня  приніс цар Петро І у 1700 році, запозичивши її в Голландії та інших країнах Західної Європи.

Серед українського селянства аж до початку XX ст. зберігалися новорічні традиції змішаного язичницько-християнського походження. Новорічні свята вважалися чарівним часом, коли пробуджувалася й ставала небезпечною всіляка нечиста сила. Вірили, що на святах присутні душі померлих родичів, яких також боялися і намагалися умилостивити. Побутувало уявлення про те, що у новорічну ніч відкривається небо і в Бога можна попросити що завгодно. До цієї ночі, як і до свята Івана Купала, приурочені перекази про палаючі гроші та скарби. Дуже довго жила віра в те, що характер новорічного свята впливає на долю всього року.

Специфічними складовими традиційного українського новоріччя були величальні обходи й поздоровлення (щедрування, засівання), ритуальний обмін вечерею, обряди та ігри з масками (“Маланка”, “Коза”) та ін. Деякі з них широко побутують й донині.

В Україні традиційним святковим символом на Новий рік тривалий час була не зелена ялинка, а «дідух». Виготовляли його з кулів або з першого зажинкового снопа. Кільканадцять пучків, окремо обплетених соломинками, ув’язували в пишний вінок. Знизу робили розгалуження, щоб «дідух» міг стояти. Свою обрядову роль він виконував протягом усіх різдвяних свят. Дідух символізував спільного предка.

На великих вулицях з 1 до 7 січня вночі мали запалювати багаття з дров або соломи. Ось що раніше використовували замість бенгальських вогників.

Міфологічного персонажа Діда Мороза, пов’язаного із Новим роком у давній українській традиції немає. Проте, всі чули про Мороза-Морозенка. Він, на відміну від Діда Мороза, був страшним, лютим духом, божеством холоду, віхоли, криги. Якого люди остерігались, боячись за худобу і збіжжя. А от товстенький бородатий дідусь з червоним носом з’явився у нас вже на початку ХХ століття і прийшов сюди із російської літератури, притягнувши за собою ялинку.

У світогляді наших предків Новий рік, як межа, що відокремлює старе від нового, вмираюче від ще ненародженого, вважався своєрідним порталом у майбутнє. Від поведінки людини напередодні свята, її слів та моральності вчинків, від обрядових дій залежало життя у наступному році.

 

Українці кажуть…

Що для кожного українця – Новий рік? Які традиції його святкування ще й досі існують? Та які цікаві новорічні історії вони повідають українці?

 

Альона Івасюк:

-Новий Рік для мене-свято сімейне. В момент,коли звучать куранти,а серце завмирає в очікуванні дива,хочеться поруч бачити рідні очі. Останнім часом рідко буваю вдома,тому час,проведений з батьками для мене на вагу золота.

Невід’ємним атрибутом новорічного свята для мене є ялинка. Наряджаємо ми її всією сім’єю в останні дні перед Новим Роком. Сьогодні 30 грудня,я їду до дому,і знаю,що вже у вітальні стоїть лісна красуня ще зовсім гола,бо тато з мамою і маленьким братиком чекають на мене. Ялинка в нас завжди гарна,бо не буває поганих ялинок.

Я вірю в здійсненність усіх новорічних мрій. Але як тільки підходить момент загадування бажань,слова випаровуються і залишається щось найважливіше. В тому році це був мир для України. А цьому нічого не зміниться. Бо будь-яку мету,яка залежить від мене, я досягну і без новорічного дива. А от найглобальніша мрія(впевнена,що не тільки моя) потребує бути озвученою під бій курантів.

Минулого року сталася зі мною  зовсім магічна історія. За декілька годин до Нового Року я посварилася із татом. Сварка була невчасно,бо у всіх був святковий настрій,ми збиралися піднімати бокали –  і от такий подарунок.

Після 12 години у гості повинен був завітати Дід Мороз із Снігуркою-звичайно перевдягнуті.  Але незаплановано вони прийшли за півгодини до Нового Року. Атмосфера у нашій сім’ї була трохи напруженою,але ми трималися. І от настала черга конкурсів. Треба було достати маленький аркуш паперу, на якому було написане запитання до іншої людини. Не пам’ятаю,що обрала я,але коли дійшла моя черга, я поставили зовсім інше запитання. Я звернулася до тата і з відчуттям,що так все і написано, сказала:” Як сильно ви любите сою доньку?”. Мій тато,нарешті,усміхнувся і сказав:”Дуже сильно”. Посмішка знищила усе погане,що було у 2014 році. Дід Мороз приніс у наш будинок мішок з усім найкращим. Тепер я вірю в нього. Бо дива існують там,де на них чекають.

 

Ярослав Недзвецький:

  • Новий Рік – це для мене, ніби, новий аркуш паперу, тому що, я розумію, що в Новому році я повинен забути негаразди(якщо це можливо), які були в минулому році, конфлікти тощо. Новий Рік – це можливість відкрити для себе щось нове, почати нову справу, яка б була для мене цікава, покращити стосунки зі своїми друзями, родичами, колегами. І в Новий Рік я повинен крокувати лише з думкою, що цей рік буде кращий, ніж попередній, бо, говорять в народі, як Новий Рік зустрінеш, так його і проведеш, тому Новий Рік потрібно починати без суперечок, як я вже зазначав, конфліктів, і з найріднішими і найближчими тобі людьми.

 Щодо традицій, то це звичайно сімейне прикрашання ялинки вдома, в Новорічну ніч вийти до головної ялинки міста, роздати подарунки найріднішим і найближчим мені людям і після настання Нового року зателефонувати, або написати людям, яких немає зараз біля мене, але я б дуже хотів зустрічати Новий Рік з ними. Святкую завжди з родиною, але з 2012 по 2014 рік зустрічав з друзями, але усвідомив потім, що і без родини – це не дуже правильно, тому 2015 рік я почав зустрічати з друзями, о 23.30 пішов до родини, зустрів Новий Рік з ними і о 00.30 знову повернувся до друзів. Цей Новий Рік я вже планую святкувати лише з Родиною.

 Була в мене цікава новорічна  історія років 8 тому, запускаючи феєрверк, він чомусь впав і з більше, ніж 100 вікон в будинку, залетів саме в моє (на балкон) і спалахнув там. Картина була непогана зі сторони, аде, на щастя, без серйозних наслідків.

 

  • Анастасія Купрієнко:

Що для мене означає Новий Рік?

 Час, коли на градуснику показує далекий «мінус», здавалось би здатен заморозити найпалкіші почуття, та навпаки, саме ця пора року пробуджує в людей відчуття казки, щирості та щастя. Час, коли найбільше хочеться дарувати своє тепло близьким, рідним і коханим людям, та не вимагати нічого взамін, а просто бути поруч, бачити «вогник щастя» у їх очах та посмішки на знайомих обличчях. Час, коли просто йдеш по місту, з-поміж вбраних, у новорічні вогні ялинок ,аромату імбиру, кави та кориці, тримаючи руку дорогої тобі людини, хочеться сказати слова чудового автора Й. В. Гете – «Спинися, мить! Прекрасна ти!».

 Ще з раннього дитинства мої батьки відкривали мені світ цієї казки. Передноворічна метушня в яку входило безліч ритуалів, до прикладу – елементарний похід з мамою на ринок, в магазин для закупівлі купи смаколиків ( які до речі так кортіло скуштувати до настання Нового Року). Приготування страв за щирими розмовами, та спогадами всього, що було протягом цього року. Прикрашання ялинки з татом, що звичайно не обійшлось без лапки улюбленого кота. А потім підтвердження стереотипу про фото «Я и елка, я под елкой, я за елкой, вместо елки тоже я». Перегляд новорічних фільмів з братом на кшталт «Один дома», який ти бачиш понад 20-й раз, але здається, що він ніколи тобі не набридне, бо це є частиною чогось чарівного. Ти погоджуєшся на пропозиції друзів піти пограти в сніжки чи покататись на санках, навіть якщо ви уже не діти і це виглядатиме смішно.

Я відчуваю себе знову маленькою дівчинкою Настею, яка вірить, що саме цієї ночі прийде Дід Мороз, подзвонивши у двері, залишить подарунки на порозі та здійснить твої найзаповітніші мрії. А коли б’ють куранти, ти якомога швидше пишеш бажання на папері, спалюєш та запиваєш бокалом шампанського – так, це дурість, скажете ви, але я скажу інше – це і є свято. Відчуття дитинства, безпеки, байдуже скільки вам років 18-50-90.

 Новий Рік це не просто слова, це тепло із запахом ялини і присмаком мандаринів, яке зігріває  вас із середини, яке здатне розтопити найбільші айсберги вашої душі, пробачити всі образи та залишити найгірше в минулому році, а в Новий іти нога в ногу тільки з щастям. Це мить, яка об’єднує мільйони людей, змушує згадати усіх, хто у вашому серці, та обійнявшись під постріли феєрверків, пошепки молити Бога ніколи не втратити цих людей, і на вушко мовити, як же сильно ти їх любиш…



0 комментариев

Оставить комментарий

Связаться с нами

Напишите нам если у вас возник вопрос или предложение.

Отправляется...
Ведение блога – жизненная необходимость или дань времени. Вести онлайн дневник или блог стало очень популярным занятием. Коллективные блоги объединяют людей разных сфер деятельности и интересов. Можно также завести блог и делиться в нем интересными мыслями, своим мнением по воду тех или иных событий. Кто ведет блоги? Очень часто их ведут творческие люди: дизайнеры, фотографы, стилисты, музыканты, писатели, журналисты, звезды, а также мамы, которые спешат поделиться своим опытом в вопросах воспитания детей. Сообщество творческих людей объединяет как ценителей хендмейд изделий, так и мастеров со всего мира. Здесь часто проводятся конкурсы. Видео блоги стали набирать немыслимую популярность, в них видео блогеры делятся полезными советами, мастер-классами. Модные блоги и известные блогеры все больше интересуют СМИ, которые публикуют цитаты, мысли людей, буквально «живущих» в сети Интернет. Зачем нужны блоги? Очень часто создать блог человек решает для достижения своей цели: признание, популярность, общение и поиск работы. Современные IT технологии дают возможность все это осуществить.

Авторизация

или    

Забыли пароль?